У пам'яті спливає ще одна сцена, яку я не розумів раніше. Декілька років Ісуса Христа сопро- вождали його апостоли. Вони слідували всьому тому, що він говорив, вони мінялися, вони вірили йому і проте людське брало гору. І кращий з них, апос- тол Петро тричі відрікався від Христа, боячись за долю і за своє життя. А розбійник на хресті, що виявився поряд з Ісусом, знайшов царство Божий за декілька годин, тобто відчув в своїй душі вічну Божественне кохання. Чому? Тому що готувався пройти процедуру смерті і це полегшувало йому бачення реаль- ности Божественного.

Можливо. Але не смерть в першу чергу, а реальне бачення Божественного змінило його душу. Значить, ви- дение Божественного кохання у всьому, якщо відчуття її глибоко і постійно, може очистити душу швидше за будь-яке покаяння і будь-які молитви.

Аби відчути своє Божественне я як реальність, потрібно бачити Божественне кохання і волю в окружающем світі постійно. Значить, може настати той час, коли покаяння не діятиме, для того, щоб людина зуміла відчути реальність Божественного в собі і побачив Божественне кохання в кожній частці навколишнього світу. Я продовжую роздумувати і з удив- лением помічаю, що біль з нирок вирушає в поперек.

Так, все-таки, що у мене болить, нирки або поперек?

Згадую, одну з головних своїх невирішених про- блем - критика і засудження людей. Інерція осуж- дения привела мене до підсвідомого прийому. Я сам не засуджував, а просто розповідав іншим про вчинок цієї людини, чекаючи, що вони його засудять. Це давало мені полегшення, і відчуття своєї правоти. Я зрозумів, що доки я ділю на правих і винуватих, мені неможливо відчути реальність Божественного, бо поняття правоти в основі завжди має людську точку відліку.

Думки повільно течуть в тому ж напрямі. Біль з попереку плавно вирушає і опускається нижче, в район крижів і куприка. "Цікаво, - думаю я, - значить, мої проблеми з нирками виходили з попереку? А на- рушения з попереком походили з підстави спин- ного мозку". Я продовжував лежати, мислити і молитися.

Поступово біль в крижах почав мінятися якимсь дивним внутрішнім ворушінням, потім перейшла в приємне лоскотання і зникла. Значить, крижі, осно- вание мозку, пов'язані з долею. І те, що біль про- йшла, - це хороший знак. Значить, у мене є шанс здолати залежність від долі. Деякий час я лежу в заколисаному стані і насолоджуюся отсут- ствием болю. Я знаю, що через деякий час цей біль з'явиться знов. Вийдуть глибші шари, свя- занные з юністю і дитинством. Згадалося, як я в 12 років впав навзнаки на спину з двох метрів і дикий біль в крижах, від якого я не міг дихати і шеве- литися. Напевно, вже тоді, в дитинстві, мені закривали залежність від долі через цю травму. Через якийсь час підуть шари дітей і внуків. Потім будуть не- приємності по долі, потім знову спалахи болю. І все це буду потихонечку, поступово долати. І всі ці болі і неприємності мене вже мало хвилюють. Вони вже відстали і перетворилися на мало значуще по срав- нению з тим, що я для себе називаю любов'ю до Бога.